Історія закладу освіти

Фільм про школу

1858 році, через 10 років після скасування панщини, в Олієві була збудована однокласна школа з польскою та українською мовами викладання. Школі належало 28 гектарів землі, на якій вирощували овочі та розводили бджіл. При школі була шкілка овочевих дерев, а також діяв рільничий вишкіл для старшої молоді з метою залучення молоді до рільництва та плекання худоби в селі .

З 260 дітей шкільного віку школу відвідувало лише 114. Із 1285 мешканців села лише 341 був письменним. Причиною цього було зубожіння селян, що досягло таких розмірів, що навіть предмети першої необхідності ставали розкішшю.

Соціально-економічне гноблення селян доповнювалось їх національним безправ’ям. Нещадно переслідувались українська культура та мова. Проводилась політика дискримінації. Селяни не мирилися з гнітом і боролися за свої права.

У розвитку української культури велику роль відігравали культурно-освітні організації «Просвіта» та «Союз українок». Завдяки їм організовується діяльність читальні, аматорського гуртка.

У 1918-1919 роках в школі вивчали предмети: Закон Божий, рідна мова і письмо, російська мова, арифметика, пропедевтичний курс (географія, історія України, природознавство), співи. Вивчення українських предметів стало можливим з появою ЗУНР.

З початком польської окупації в Олієві діяла чотирикласна, а згодом, у 1932 році – п’ятикласна школа з польською та українською мовами викладання. В школі працювали чотири вчителі, у тому числі одна вчителька-українка.

Серед офіційних документів, які визначали політику польського уряду в галузі освіти, був «Шкільний статут», який суворо регламентував створення українських шкіл.

У 1937 році оліївчани продали частину землі і на ці кошти почали споруджувати приміщення нової школи. Будівництво закінчилось у 1941 році, вже за радянської влади. Це була семирічка. Хоч будівництво ще тривало, семирічна школа в Олієві була відкрита в 1939 році. Навчалось тоді в ній 190 учнів і працювало сім учителів. У 1940-1941 роки в школі навчалося 230 учнів і працювало 14 учителів.

У роки війни школа була зруйнована, але навчальний процес не припинявся. У 1944 році в селі була початкова школа, навчалося 155 учнів, працювало 2 вчителі: Костельний Нестор і Горпинюк. На першому поверсі навчалися поляки, на другому - українці. До навчання залучалися всі, хто був неписьменним або малописьменним. Так велів тодішній уряду.

При відступі німецьких військ в школі містився військовий склад. Згодом, під час бойових дій, покрівля приміщення школи була зруйнована. У «малій школі» містився німецький госпіталь. Діти змушені були вчитися у найманій хаті в Рутці.

Після звільнення краю від фашистів у липні 1944-го навчальний процес проходив у «малій школі» у дві зміни. Перша зміна - молодші класи, друга зміна - старші. Директором школи в цей час був Прозираєв Олексій Іванович.

Кiлькiсть переглядiв: 63

Коментарi